З досвіду роботи класного керівника

Діяльність справжнього класного керівника сповнена педагогічною творчістю і не обмежується певними рамками. В своїй діяльності форми роботи вибираю різні — індивідуальну, групову і фронтальну. Вибір конкретної форми зумовлюється різними чинниками: завданням виховання, рівнем розвитку первинного колективу, індивідуальними особливостями учнів, об'єктивними обставинами, конкретними педагогічними ситуаціями та ін.

Напрями виховної роботи

Робота класного керівника повинна  починатися з вивчення групи і кожного учня окремо.Успіх виховної діяльності  багато в чому залежить від глибокого проникнення вихователем у внутрішній світ дітей, від розуміння їхніх переживань і мотивів поведінки. Вивчити, чим живе учень, які його інтереси і схильності,  риси характеру, - це, значить, знайти вірний шлях до його серцю, використовувати найбільш доцільні методи педагогічного впливу.

    З цією метою в групі  було проведено анкетування, на основі методики "Вивчення соціалізації особистості учня" М.І.Рожкова .

   Учням було запропоновано ознайомитися з питаннями та дати оцінку своєї згоди з їх змістом за шкалою:

Завжди-4

Майже завжди-3

Іноді-2

Дуже рідко-1

Ніколи-0

Анкетування:

1.     Намагаюся слухатися в усьому своїх вчителів та батьків.

2.     Вважаю, що завжди потрібно відрізнятися чимось від інших.

3.     За щоб я не взявся, завжди досягаю успіху

4.     Я вмію вибачати людей

5.     Я намагаюся поводитися так само, як і мої товариші.

6.     Я хотів би бути завжди першим в будь-якій справі.

7.     Я стаю впертим, коли вважаю себе правим.

8.     Вважаю, що робити людям добро-головна мета життя.

9.     Намагаюся робити так, щоб мене хвалили оточуючі.

10. Спілкуючись з товаришами, відстоюю свою думку.

11.  Якщо я щось задумав, то обов'язково виконаю.

12.  Мені подобається допомагати іншим.

13.Я хотів би, щоб зі мною всі товаришували.

14. Якщо мені не подобаються люди, то я не буду з ними спілкуватися.

15. Намагаюся завжди перемагати.

16.Переживаю чужі неприємності, як свої.

17. Намагаюся не сваритися з товаришами.

18. Намагаюся доводити свою правоту, навіть, якщо з моєю думкою не згодні оточуючі.

19. Якщо я берусь за справу, то обов'язково її завершу.

20. Намагаюся захистити тих, кого ображають.

Обробка результатів:

Методика має 4 шкали:

1. Соціальна адаптованість

2. Автономність

3. Соціальна активність

4. Наслідування моральних норм

В кожному рядку  додається кількість балів та ділиться на 5(кількість питань)

Шляхом складання коефіцієнтів по всім шкалам та ділення цього доданку на 4 вираховуємо загальний рівень соціалізованості.

Бланк для запису відповідей

1		5		9		13		17
2		6		10		14		18
3		7		11		15		19
4		8		12		16		20

Для кращого згуртування учнівського колективу на початку навчального року в нашій групі був проведений тренінг, з метою знайомства.   

Метою цього тренінгу було  створення  ситуації знайомства, ефективного міжособистісного спілкування  між учасниками для формування позитивного настрою на плідну насичену роботу в учнівському колективі. 

 В результаті проведення тренінгу перед учнями ставився ряд завдань, які вони повинні були виконати.

Перше завдання - "Сніговий шар".Учні повинні сісти на стільці, розташовані по колу, назвати себе, та інших, хто вже назвав своє ім’я.

Друге завдання -"Шеренга". Діти стають в шеренгу спочатку за ростом, потім за числом народження, потім за віком і за алфавітом.

Третє завдання- "Мій онук". Учасники гри розповідають про себе від імені своєї бабусі чи дідуся.

Четверте завдання -"Крокодил". Учні діляться на 2 команди, кожна з яких задумує пісню, яку за допомогою жестів потрібно пояснити іншій команді.

П’яте завдання -"Колективна історія". Учні сідають на стільці по колу, перший починає історію, інші, додаючи по одному реченню продовжують її.

Тренінг був проведений з метою позитивної зміни характеру міжособистісних стосунків в групі.

Він був цікавим не тільки для учнів, які пізнали багато нового про своїх одногрупників, але й для мене, як педагога. В атмосфері невимушеного спілкування учні відкрилися для мене та один для одного з різних сторін. Дітям було цікаво і весело, особливо сподобалася розповідь про себе від імені бабусі.

Військово-патріотичне виховання

                 Колективною творчою  справою в нашій групі стала  організація 

та проведення виховної години, присвяченої 25 річчю виведення Радянських
 військ з Афганістану.

Спочатку ми  провели засідання групи , на якому я запропонувала дітям організувати та провести разом захід.

Ми вирішили, що для проведення цього заходу нам потрібно:

-         Запросити воїнів-інтернаціоналістів;

-         Записати диск з піснями про афганську війну;

-         Роздрукувати фотографії  з тих часів;

-   Підготувати розповідь про Олександра Стовбу, ім’ям якого названа вулиця, де розташований наш навчальний заклад;

-         Підготувати вірші Олександра Стовби;

-         Підготувати історичну довідку про війну в Афганістані;

-         Підготувати вірші про афганську війну;

-         Запросити гостей для участі в нашій виховній годині.

На основі цього плану ми і розподілили обов’язки :

 Записати диск з піснями про війну в Афганістані вирішила група учнів під керівництвом  Діденко Максима.

 Кушнір Настя та Чмир Надійка будуть готувати вірші Олександра Стовби.

Іволга Настя  та Мороз Женя готують розповідь про Олександра Стовбу.

Я готую історичну довідку про війну в Афганістані.

Штефан Сашко та Сікора Ярослав готують вірші про афганську війну.

Роздруковувати фотографії про афганську війну буде Єршов Денис.

Прокопенко Андрій та Трикозенко Оля займуться випуском газети.

Ольшицький Максим запросить до нас в гості свого дядька, колишнього воїна-інтернаціоналіста Овчарова Леоніда, а свого сусіда, також воїна-інтернаціоналіста Іщенка Сергія запросить Юрків Вікторія.

Всі учні запросять відвідати наш захід своїх батьків.

Сценарій проведення виховної години

 «Афганістан – біль моєї душі»

Мета: ознайомити учнів з причинами афганської війни; через поезію і пісні донести до їхніх сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорсткість; виховувати в учнів почуття патріотизму, вміння співпереживати.

Обладнання: географічна карта, кольорові ілюстрації, фотографії учасників війни,  записи пісень.

       Класний керівник :  Дорогі наші гості!  15 лютого цього року  у нашій країні відзначається 25 річниця з дня  виводу радянських військ з Афганістану. Що це означає «вивід військ»?  Для молодих солдат це значило – закінчення афганської війни, для їх рідних – те що вони дочекаються своїх дітей живими та неушкодженими.

Ярмак Валерія читає вірш:

Ніхто не забутий,

 На попіл ніхто не згорів...

 Солдатські портрети

 На вишитих крилах пливуть.

 І доки є пам 'ять людей

 І живуть матері,

 Доти й сини, що спіткнулись об кулі,

 Живуть.

Класний керівник :Що ми знаємо про афганську війну? Звичайно, можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років, мовою цифр. Будь-яка війна у цифрах – це страшно і моторошно.

15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. Для тих, хто не повернувся: 9511 убитих у боях, 2386 померлих від ран, 817 – від хвороб, 1739 – їхні життя забрали аварії і катастрофи.

Звучить пісня у виконанні групи «Голубые береты» «Время выбрало нас»

Класний керівник :Афганістан – це держава, що розташована в Південно-Східній Азії.

 До середини 70-х років це була одна з найвідсталіших країн світу.

  Велика частка населення проживає в аулах. Близько 3 міліонів чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичного допомоги, масова неписьменність серед населення, особливо серед жінок та дітей, висока смертність – ось ознаки соціально-економічного становища країни.

 У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха й проголосив Афганістан республікою. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони «моджахедів» («борців за віру»). У країні спалахнула громадянська війна.

 У грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов’язувався переозброїти афганську армію. Виходячи з цього, керівництво СРСР на чолі з Брежнєвим продемонструвало готовність надати прокомуністичному режиму НДПА Бабрака Кармаля реальну воєнну підготовку.

Трикозенко Ольга : Чужа війна… Тисячі смертей,  тисячі посивілих від  горя матерів .

Штефан Сашко читає вірш Кухарук Віри «Мати солдата»

Очі пекуча сльоза опіка,

Рана у серці ятриться.

Дрібно тремтить материнська рука -

Син ясночолий їй сниться.

Він приїздив у відпустку в село,

Радісно всім усміхався.

Ще дев'ятнадцяти літ не було...

Так молодим і зостався.

Не закінчилась афганська війна

В цій українській оселі.

Досі сумує матуся одна,

Плинуть роки невеселі.

Трикозенко Ольга : Проте ця чужа війна  не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути — треба пам’ятати.

 Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг у афганських ущелинах, та поклонитися тим, хто прийшов із війни живими.

Хто ж відповість?

Як захлинався бій останній

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані-

Двадцятирічний мій земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена…

О, боже мій, що тільки творить

Людьми придумана війна.

Звучить пісня у виконанні  Анатолія  Коржа «Про Афган»

Ярмак Валерія :Ветерани-афганці! Скільки горя випало на ваше покоління! Але ви мудрі. Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані й зараз перед очима постають жахливі картини боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться кошмарні сни. 

  Повідайте, повідайте синам,

 Повідайте всім дітям, ветерани,

 Які шляхи пройти судилось вам

 Крізь полум 'я Гардеса й Кандагара.

Звучить розповідь ветеранів-афганців.

Іволга Анастасія: Наше училище знаходиться на вулиці, яка носить ім’я Олександра Стовби. Олександр Іванович Стовба (1957—1980) — Герой Радянського Союзу, український радянський поет, учасник Афганської війни(1979—1989).

Народився Олександр 19 липня 1957 року в Дніпропетровську. Потім сім’я Олександра  переїхала в Дніпродзержинськ, де його батьки працювали на коксохімічному заводі. Закінчивши 10 класів Олександр вступив до  Київського вищого  командного училища ім. Фрунзе.

З січня 1980 року лейтенант Стовба служив в Афганістані. Був командиром взводу в складі 66-й окремої  мотострілкової бригади. 29 березня1980 року  Олександр Стовба, прикриваючи відхід свого підрозділу загинув.

 Олександр Стовба був талановитим поетом.  Він є автором збірників поезій : «Пісня грози сильніша», «За тебе — в атаку!», «Зорі  народжуються в вогні», “Подвигу політ безсмертний”. Свої поезії він підписував «АІСТ».

Класний керівник : Один з віршів, який написав Олександр Стовба зараз прозвучить в виконанні Кушнір Анастасії.

Кушнір Анастасія :

ОБЫКНОВЕННЫЙ  ДЕНЬ  ВОЙНЫ

Не будет речи над могилой...

Могилы многих не видны.

Нас всех, как землю, опалило

В обыкновенный день войны...

Мы в сорок первом отступали

От Прута, Немана, Двины,

Их с болью в сердце оставляли

В обыкновенный день войны.

В тылу врага мы пробирались,

Не раз в бою окружены,

Мы погибали, но сражались

В обыкновенный день войны.

Не обозначены на карте

И в сводках не освещены,

Мы гибли в сентябре и марте

В обыкновенный день войны.

В обыкновенный день, тоскуя,

Мать ожидала сыновей,

И радость жизни к ней, ликуя,

Пришла в один из этих дней...

И что до сей поры бессменно

Нас всех тревожит по ночам?

В обыкновенный день военный

Уходит строй однополчан...

Класний керівник : Уривок з повісті Олексія Дмитренка «АІСТ», в якій розповідається про останні часи життя Олександра Стовби, нам прочитає Чмир Надія

Чмир Надія : «Сашко в нерівній сутичці був поранений у живіт; дві кулі обпалили ліву руку; ще дві — пробили груди навиліт, мало не зачепили серце… На вогні кати затерзали юних хлопців Михайла, Володю, Альошу, Славка — Литвинова, Валишева, Ільїна, Богомолова… А йому, Сашкові, якимись звірячими лещатами закривавили праву руку, а на лівій розрізали п’ясткові кістки; роздерли ноги нижче коліна, закручували жили… Порізали ступні ніг…»

Якимось дивом Стовбі вдалося вирватись, але:

«…Отямився він вкотре від несамовитого болю, що, здавалося, роздирав тіло на часточки: де він, що з ним?! Хтось грубою ногою перекинув його на бік…

Для доказу, що він убив офіцера, йому годі відрізати в загиблого вухо, ніс, пальці або зняти скальп… Чому ж він не квапиться? Може бути, на когось чекає, замисливши мене, пораненого й закатованого, залишити живим для якоїсь підступної мети? Ні, тільки не це!..

Застогнала й знову заніміла двічі поранена ліва рука, порізана кисть… Судомно стиснулося серце… Поруч із ним також пробила тіло куля — навиліт… Обшукавши, душман не помітив прихованого пістолета; отже, треба зловити мить… пролунав постріл!

…Саша повз… треба повзти до дороги, куди може надійти допомога, а сюди, до скель, обов’язково повернуться чужі. Де вони? …Кілька разів лейтенант намагався встати на ноги, він не розумів, що в нього порізані ступні… впадав у непритомність… Він уже був майже біля дороги. Побіля вбитого валялися два трупи бороданів. Їх убив лейтенант із пістолета, але третій устиг кинути в нього ніж, а потім вистрелив уже в зупинене серце…»

Класний керівник : Закінчилась  війна.   Багато  молодих  воїнів-інтернаціоналістів  були  нагороджені орденами  і  медалями,  але найвищою нагородою тих,   хто  уцілів -  є   життя,   а  для   загиблих  - пам'ять.

Схилимо ж голови перед світлою пам'яттю тих,  хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.

Трикозенко Ольга :

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорн

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.

Хвилина мовчання.

Класний керівник :

Бої кінчаються, а історія вічна. Пішла в історію й афганська війна. Але в пам’яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і слізьми матерів.

Покоління обпалене її вогнем, як ніхто засвоїло військові й моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної, героїчної й трагічної афганської війни. Давайте ж і ми з вами не будемо забувати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.

 Шановні друзі! Я  дякую всім учням, які приймали участь в підготовці та проведенні нашого заходу. Сподіваюсь, що ви не залишилися байдужими від почутого. 

При організації та проведенні цього заходу учні приймали активну участь. Основну роботу виконували діти, я лише радила та корегувала інформацію, тому цей захід особливо сподобався, сподіваюся і запам’ятався не тільки нашим учням, а й гостям, які були присутні на ньому. Було одне зауваження або пропозиція зі сторони учнів – використовувати більше пісень. Результатом співпраці з воїнами інтернаціоналістами стало те, що наші хлопці заінтересувалися участю в діяльності громадської організації нашого міста «Афган». Вони тепер з задоволенням відвідують заняття, які проводять ветерани. А ще ми з великим задоволенням відвідали концерт афганської пісні, де співав, як вони казали «наш дядя Льоня».

Волонтерська робота

Багато уваги в роботі учнівського колективу ми приділяємо волонтерській діяльності.

Наша група бере участь в акції "Відкрите серце", присвяченій турботі про людей похилого віку. Під опікою нашої групи знаходиться ветеран війни та праці, одинока людина - Левченко Василь Григорович. Ще на початку навчального року ми з ініціативною групою відвідали ветерана.

Василь Григорович розповів учням про свої потреби. Діти з’ясували, що ветерану потрібно восени прибрати подвір’я, виконати ремонт огорожі. На засіданні активу групи були поділені обов’язки між учнями та складений графік виконання завдань. Учні виконали всі свої зобов’язання. Ветеран був задоволений роботою учнів, він розповів дітям про своє воєнне життя та працю в мирний час. Ветеран запевнив дітей, що буде радий їх бачити завжди. 

Учні не залишають Василя Григоровича без уваги. Взимку вони очищали від снігу подвір’я, а на весні прибирали сад, білили дерева. Чекає на дітей робота і за спеціальністю - фарбування вікон та дверей в будинку ветерана.

Також учні групи приймають участь в соціальних акціях, які проводяться навчальним закладом. Одною з таких акцій була "Подарунки від Діда Мороза". В рамках цієї акції учні готували  та вручали подарунки дітям з малозабезпечених сімей.

Учні  нашої групи  прийняли участь у всеукраїнській акції "Голос ветерана".

В ході акції учні групи разом з представником Ради ветеранів міста Жовті Води Миколою Куркіним відвідали ветерана Великої Вітчизняної Війни, інваліда І групи Ващенка Петра Яковича. Ветеран розповів про свій життєвий шлях, про свою участь в війні. 

Учні отримали велике задоволення від розповіді ветерана. На прощання Ващенко Петро Якович побажав молоді: "Живіть чесно, піклуйтеся про батьків та в світлі нинішніх подій в Україні не наражайте своє молоде життя на непотрібний ризик." 

В акції «Голос ветерана» приймали участь члени піклувальної ради нашого міста, учні групи – Чмир Надійка та Іліка Сашко. Їх завданням було – привітати ветерана, записати його спогади про війну, його побажання молодому поколінню.  На виховній годині наші піклувальники з захватом розповідали про відвідини, демонстрували фотографії, розказували одногрупникам про жахіття війни, які довелося пережити Петру Яковичу. Їх розповідь так сподобалася нашим учням, що вони жалкували, про те що їм не довелося відвідати ветерана. Радою групи було вирішено взяти шефство також і над Петром Яковичем.

Моральне виховання.

Моральному вихованню учнів була присвячена виховна година «Толерантність та її принципи».

Мета: розкрити поняття «толерантність», показати певні рівні толерантної людини; розвивати адекватну самооцінку, вміння аналізувати, приймати рішення, обирати правильну позицію; виховувати спостережливість, уважність до інших людей; виховувати здатність бачити і розуміти відмінність іншої людини від себе, вчити встановлювати стосунки на доброзичливій основі; сприяти формуванню ціннісних установок на толерантне спілкування та навичок толерантної поведінки, звичок; виховувати чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість і небайдужість.

Сценарій виховної години.

Класний керівник:

-   Сьогодні ми з вами проведемо виховну годину на тему: «Толерантність та її принципи». Хто з вас чув таке слово?

Учні відповідають.

Класний керівник:

-А хто з вас знає що означає це слово?

Учні відповідають: Порядність, поступливість, терпеливість….

Класний керівник:

В перекладі з латинської «tolerance» означає «терпіння».

Це слово в медицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.

Життя суспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.

Але з розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності. Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддати своє життя».

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті, те, що переходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно:

бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;

навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;

цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;

зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Понад 12 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей День був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою  у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. У статті 6 Декларації зазначено: «з метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цього дня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.

Бути толерантною людиною – означає бути  добрим, дружнім, вихованим, привітним. А від якого слова походить слово «привітний»?

Учні відповідають: Від слова «вітатися».

Класний керівник:

-   Вірно, діти. А які ви знаєте слова привітання?

Учні : «Доброго дня, вітаю, салют, привіт».

Класний керівник: А іншими мовами ви знаєте слова привітання?

Учні : «Добрый день», «здравствуйте», «good day», та ін..

Класний керівник: Але вітатися можна не тільки словами, а ще й жестами. Зараз про це вам розкажуть Юрків Вікторія та Чмир Надія.

Вікторія: В деяких індійських племенах для привітання знімають взуття.

Надія: В Конго під час привітання простягають одне одному обидві руки і дують на них.

Вікторія: В Новій Зеландії для привітання люди труться носами.

Надія: Австралійські аборигени для привітання починають танцювати.

Вікторія: Тібетці, вітаючись правою рукою знімають капелюх, а ліву закладають за вухо та висовують язика.

Надія: В Таїланді, вітаючись прикладають складені долоні до голови. Чим поважніша особа, з якою вітаються, тим довшим буде вітання.

Вікторія: В Японії під час вітання кланяються одне одному.

Класний керівник: А тепер ми з вами пограємо в гру, яка називається «Квітка толерантності». Ось на цьому аркуші намальована квітка з багатьма різнокольоровими пелюстками. Також є  написані різні поняття. Вам потрібно вибрати з них ті, що відповідають слову «толерантність», та наклеїти на кожну пелюстку одне з них.

Учні по черзі вибирають аркуші з словами і наклеюють їх. Під час цього проходить обговорення кожного поняття, чи відповідає воно завданню.

Класний керівник: А зараз ми з вами проведемо таку гру, яка називається «Побажання». Кожен з учасників напише на аркуші своє ім’я, а потім ці аркуші ви передасте по колу і кожен з вас напише побажання людині, чиє ім’я стоїть на листку. Тільки не забувайте яка тема нашого заняття. Всі побажання мають бути доброзичливими.

Учні передають листи з іменами та пишуть свої побажання.

Класний керівник: Зараз я вам прочитаю всі бажання, не називаючи імен тих, кому це написано, а ви будете відгадувати кому вони адресовані.

Олександр: Я хочу запропонувати всім ще одну гру, «Чим ми схожі?»

В цю гру грати просто: потрібно вибрати одного ведучого, а кожен з учасників повинен визначитися чим він схожий з ведучим. Повторювати за іншими не можна.

Вибирається ведучий і учні по черзі називають свою схожість з ним (колір волосся, колір очей, жителі одного міста, учні однієї групи та ін.).

Класний керівник: Я вам хочу запропонувати вам ще одну вправу, яка називається «Унікальність кожного». Ви повинні розповісти чим ви відрізняєтеся від інших, в чому полягає ваша особливість.

Учні по черзі розповідають про себе:

- гарно малюю, граю на гітарі;

- відпочивав за кордоном;

- народився в іншій країні;

- живу в багатодітній сім’ї.

Класний керівник: Діти, тепер ви бачите, що всі ви між собою чимось схожі, але і відрізняєтеся один від одного. Так і всі люди на планеті між собою і схожі, і мають свої особливості. Ми повинні поважати та цінувати кожну людину, її думки та погляди, бути толерантними до чужих традицій, вірувань та вподобань.

Аналізуючи проведення цього виховного заходу я зрозуміла, що для того, щоб у дітей була більша зацікавленість потрібно, щоб вони приймали активну участь у підготовці заходу, а не тільки в його проведенні. Також потрібно застосовувати більше ігрових форм, тому що великий обсяг інформації, не завжди зацікавлює учнів. 

Трудове виховання.

Трудове виховання учнів в навчальному закладі відбувається протягом всього навчального року.

Це і участь в  суботниках, і допомога ветеранам, і виконання ремонтів в училищі та гуртожитку, участь в декадах з професії.

В цьому році в рамках декади будівельних професій силами учнів нашої групи був організований та проведений виступ профорієнтаційної агітбригади "Позитив". Своїм виступом учні закликали слухачів обирати професії маляра та штукатура, а також заохочували навчатися в нашому закладі. Виступ  агітбригади  не залишив байдужими слухачів, які з захопленням приймали участь в дійстві.

Сценарій виступу агітбригади "Позитив".

 Увага!  Увага!  Увага!    

Говорить і показує         

Наша весела профорієнтаційна команда

Вітає щиро вас усіх       

Разом :  Агітбригада «Позитив»:

Суворо нас ви не судіть   

Як щось не так, працюйте з нами

Тож часу зайвого не гаймо

Разом : -І виступ свій розпочинаймо.

З привітання починаєм,тугу й смуток проганяєм

Вас вітають від душі

Разом:- Штукатури-малярі

Щасливе майбутнє країни

Разом: - Будуймо!

 Величні будівлі для неї 

 Разом :- Муруймо!

 І в бізнесі завжди вершин 

 Разом :- Досягаймо!
Професію кращу в житті
Разом :-Обираймо!

Щиро вас вітають хлопці і дівчата,

які готувались завзято до свята.

 Щоб в житті щасливим бути

Головне треба збагнути-

треба добре працювати,

якщо хочеться щось мати.   

 Я скажу вам друзі чесно-

 Всі професії почесні.

 Професія – (разом)- гордість,

 професія –(разом)-  гідність,

Професія – (разом) -щастя людського основа!

І кожна потрібна, сучасна, чудова!

***

А ще кажуть добрі люди,

праця всіх годує.

Від роботи сила буде,

а то лінь марнує. 

***

Ми обрали  –штукатура

бо професія оця,

закликає будувати,

щоб багато грошей мати.      

А ще потрібні малярі

бо є попит на землі                      

Малярів  різних  багато,

працюють і в будень і в свято. 
На ринках праці ми потрібні

Тому що на всі руки здібні.      

Отож, хай музика звучить,

бо як же нам без пісні жить?  

***

Звучить мелодія пісні «Ой чули, чули, чули»
Команда ми завзята

Рахуєм бариші

Вас хлопці і дівчата 

вітають від душі.

Приспів

Ой, чули, чули, чули

Ой, чули, чули ви.

Професій є багато,

лиш кращу ти назви.
Професій є чимало,

Тож вибрать нам пора.

Ми будем прославляти

Звичайно ж маляра.

Приспів:
Бо є що фарбувати

й ремонтувати є

Тож малярі потрібні,

завжди робота є

Приспів
Журі ми щиро просим

оцінювати нас .

Ми «Малярі» хороші

будуєм просто клас.     

Приспів
***
Зібрав усіх сьогодні нас

будівельника час.          

Отож , щоб вибрать добре діло

ми  до мети ідемо сміло.       

Я впевнена, що серед вас є такі, котрі хоча б раз отримували задоволення  від оздоблення красивого приміщення. Адже, декорувати завжди цікаво!   

Хай летить, як птах крилатий

мрія з краю в край.

Сплинув час і життя каже:

шлях свій обирай.               

Професію штукатура-маляра  можуть обрати як хлопці, так і дівчата. Тай                   працювати можна як в місті так і в селі.  

Ми обрали професію штукатура - маляра, бо ми маємо саме такі риси, які                 потрібні будівельникам.   

Разом: - Ми! Малярі

Разом: - Ми!Штукатури!

Разом: - Ми! Активні!

Разом: - Ми! - Працьовиті!

Разом: - Ми!Талановиті!

Разом: - Ми! Акуратні! 

Разом: - Ми! Завзяті! 

Разом: - А ви?

***

Лихо нам панове всім,

жити нині в світі цім.

Якщо щось не зремонтуєш, 

той сімї не прогодуєш   .  

***

Ось я весь свій капітал

у торбину цю сховав.

Якщо гарно пофарбую

на Багами помандрую.  

***

Ну, а я на свої гроші

та й збудую  дім хороший.

Буде затишно і тихо

іне буде в ньому лиха.     

***

Наша весела сторінка

Гуморески

Два будівельники перевіряють звукоізоляцію стін щойно побудованого                  дому:    

- Василю, ти мене чуєш?   

- Не кричи, я тебе бачу...  

 ****

Дідусь покликав Вовочку і сказав:    

- Вовочка, пофарбуй вікна . 

Через три години Вовочка запитує:  

- Діду, а рами теж фарбувати?  

 ***

Скільки вас тут працює? . 

- З майстром — десять

- А без майстра? :    

- Нікого   

***

Ось цеглина до цеглини,не будинок зріс – картина,

Штукатурю стелі, стіни   працьовито і сумлінно.

По собі красу лишаю.

Прийдуть мешканці сюди, щастям і добром засяє               

Цей новий висотній дім.

Жити в ньому – мило й любо!Частку серця віддала,

Щоб подякували люди: «Будівельникам – хвала!»

 ***

Вже не один висотній дім, ми збудували в місті.

І поселилось щастя в нім, як сонце променисте.               

О ні не марно я живу, в зелено- буйнім світі.

Я бачу вулицю нову, моїм теплом зігріту.

 ***

 Уважайте маляров —  звонких красок мастеров!

Лейтесь, краски, пойте, кисти,        

крась, маляр, и будь здоров!    

 ***

 Пусть не сердятся родители,

 Что измажутся строители,

 Потому что тот, кто строит,

 Тот чего-нибудь да стоит!    

 ***

 Я робітник, його величність,

І цим званням буду пишатись.

Не так вже просто, поміж іншим,

Хорошим штукатуром стати.

І залишити поколінням –                           

Нащадкам в праці й боротьбі

Не звичайнісінькі будівлі,

А світлий пам’ятник собі.

 Виступ агітбригади закінчується піснею "Мы желаем счастья вам"